Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/димати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
димати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мехом. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.