Словник української мови (1937)/диня

by Борис Грінченко

◀ динник

Словник української мови Борис Грінченко Д диня

диняка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́ня, ні, ж. Раст. Дыня. Cucumis Melo. ЗЮЗО. I. 120. Бодай твої кавуни та побили табуни, бодай твої дині та поїли свині. Чуб. V. 1177. Различн. породы дынь: дрислівка, дубівка. Кв. II. 239, зимі́вка, кача́нка, ли́півка, тата́рка (см.) Ум. Ди́нька. Рудч. Ск. II. 9. І якщо єсть було насіннячко, ягідки які, динька, — посипле, положить на могилу. Сим. (Хата. 215).