Словник української мови (1937)/дубівка

by Борис Грінченко

◀ дубище

Словник української мови Борис Грінченко Д дубівка

дубіти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дубі́вка, ки, ж. 1) Род дыни. Пішов на свій базар, купив хліба, огірків, пшенички, диню дубівку. Кв. II. 293. 2) Чернильный орешек. Каменец. у. Вх. Лем. 412.