Словник української мови (1937)/диркатися

by Борис Грінченко

◀ диркати

Словник української мови Борис Грінченко Д диркатися

диркач ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ди́ркатися, каюся, єшся, гл. Спорить, противоречить. Що ж він, диркався? — Ні, так віддав. Що там йому диркатись, як він скрізь винен. Мирг. у. Д. Эварн.