Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дихавиця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дихавиця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дихави́ця, ці, ж. 1) Удушье, одышка. 2) Запал у лошадей. 3) Болотистое место. Вх. Лем. 410.