Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дихавичний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дихавичний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дихави́чний, а, е. 1) Удушливый, страдающий одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын. 2) Больной запалом (о лошади). Дихавична конячка. НВолын. у.