Словник української мови (1937)/диякон
| ◀ диявольський | Словник української мови Д диякон |
диямент ▶ |
|
Дия́кон, на, м. и пр. = Дякон и пр. Оглядівсь — стоїть диякон, книгу розщипає і по книзі слово боже голосно читає. Млр. л. сб. 55. Священики-диякони повелять дзвонити, тоді об нас перестануть люди говорити. Чуб. V. 152.