Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/добалакати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
добалакати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Добала́кати, каю, єш, гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у.