Словник української мови (1937)/доброхіть

by Борис Грінченко

◀ доброхітний

Словник української мови Борис Грінченко Д доброхіть

доброчинець ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.