Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доброхіть

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доброхіть
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.