Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доброчинець

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доброчинець
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.