Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довгогривець

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ довгов'язий Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довгогривець 		довгогривий ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Довгогри́вець, вця, м. Конь с длинной гривой. На довгогривця сіла і погнала. Млак. 105.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/довгогривець&oldid=637847