Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доволочитися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доволочитися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доволочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого. ЗОЮР. II. 96.