Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/доволочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
доволочувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доволо́чувати, чую, єш, сов. в. доволочи́ти, чу́, чиш, гл. Оканчивать, окончить бороновать после посева. Моли б, господи, до дощу доволочити. Харьк. у.