Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/довомина

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
довомина
Київ: Соцеквидав України, 1937

Довоми́на, ни, ж. = Домовина. Зроби… довомину, а я піду до попа, щоб прийшов завтра поховати. Чуб. II. 541.