Словник української мови (1937)/довідуватися

by Борис Грінченко

◀ довідувати

Словник української мови Борис Грінченко Д довідуватися

довіку ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дові́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дові́датися, даюся, єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, разузнавать, разузнать. Рудч. Ск. II. 12. Ой питається, довідується від батька. Лукаш. Піди ти до тієї хати та довідайся, хто там живе. Чуб. Тепер же я довідалась, яке мені горе. Довідавшись, що довгий час нездужає, рече. Єв. І. V. 6. 2) — до чо́го. Наведываться, наведаться, приходить, прийти, узнавать, узнать. Мир. ХРВ. 9. Тілько ік Спасу там, чи що, довідується до меду, аж йому пчоли наносили ще менше. ЗОЮР. II. 41. 3) Наведываться, наведаться, навещать, навестить. До сусід я не вчащаю і до мене одна Катря частіш довідується. МВ. А довідаюсь до Химки — чи жива вона? Рудч. Ск. I. 57.