Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/догаяти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догаяти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дога́яти, га́ю, єш, гл. — кого́. Задержать до известного времени. До вечора мене догаяв і таки не віддав грошей. Харьк. г.