Словник української мови (1937)/догаряти

by Борис Грінченко

◀ догарюкатися

Словник української мови Борис Грінченко Д догаряти

догаяти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Догаря́ти = Догоряти.

II. Догаря́ти и догоряти, ряю, єш, гл. 1) Интересовать, сильно занимать, затрогивать. Дівка засватана, то її не догаряють вечерниці. Звягел. у. Більш нікому не догоря, як тобі, родичеві. Новомирг. 2) Допекать, донимать. Його нічого не догаряє, то що йому. НВолын. у. Жінка йому цупко догаряє за свою худобу. Волын. г.