Словник української мови (1937)/догоряти

by Борис Грінченко

◀ догорювати

Словник української мови Борис Грінченко Д догоряти

дограбки ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Догоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. догорі́ти, рю́, ри́ш, гл. Догорать, догореть. Дещо. 60. Сосонка горить, дівчина говорить; сосна догоряє, дівчина вмирає. Чуб. V. 394.

II. Догоряти. См. Догаряти.