Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/догнивати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догнивати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Догнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. догни́ти, нию́, є́ш, гл. Догнивать, догнить. Над ним і хрест зогнувшися стоїть, догниває. Млр. л. сб. 96.