Словник української мови (1937)/договір
| ◀ догнивати | Словник української мови Д договір |
договірний ▶ |
|
Догові́р, во́ру, м. 1) Договор, условие. Напишемо листи, вічні договори, гострими шаблями. К. Досв. 153. 2) Попрек. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі мені договору, бо в мене худоби не буде, візьмуть мене, серце, й так люди. Мет. 47.