Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/догоїти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
догоїти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дого́їти, го́ю, їш, гл. Долечить, заживить рану, нарыв и т. п.