Словник української мови (1937)/догрівати
| ◀ догрібатися | Словник української мови Д догрівати |
догріти ▶ |
|
Догріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. догрі́ти, грі́ю, єш, гл. Достигать, достигнуть своим теплом. Та хатонька (труна) без дверей і без віконець: туди вітер не довіє і сонечко не догріє. Мил. 182.