Словник української мови (1937)/додивлятися
| ◀ додибувати | Словник української мови Д додивлятися |
додівчити ▶ |
|
Додивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. додиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотреться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотреться, замечать, заметить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.