Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/додивлятися

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
додивлятися
Київ: Соцеквидав України, 1937

Додивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. додиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотреться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотреться, замечать, заметить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.