Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дожидати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дожидати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дожида́ти, да́ю, єш, сов. в. ді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ном. № 7178. Ой я тебе, козаченьку, щодня дожидаю. Мет. 7. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Ном. № 3770. Не діждуть вони сього, невірні душі! К. ЧР.