Словник української мови (1937)/докупати

by Борис Грінченко

◀ докуль

Словник української мови Борис Грінченко Д докупати

докупатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Докупа́ти. См. Докупувати.

II. Докупа́ти, па́ю, єш, сов. в. докупи́ти, плю́, пиш, гл. Докупать, докупить, прикупить. Трохи не стане деревні на хату, треба докупити.