Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/докучливий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
докучливий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доку́чливий, а, е. Надоедливый, причиняющий беспокойство. Мир. Пов. I. 134. Докучливі діти у Григора. Каменец. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. I. 140.