Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/долегати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
долегати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Долега́ти, га́ю, єш, гл. 1) Донимать, досаждать. См. долігати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сина. Черном.