Словник української мови (1937)/долегати

by Борис Грінченко

◀ долатувати

Словник української мови Борис Грінченко Д долегати

долегливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Долега́ти, га́ю, єш, гл. 1) Донимать, досаждать. См. долігати. 2) Настаивать, упирать на. Дак старий же долегав на те, щоб мерщій одружити сина. Черном.