Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/долубати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
долубати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Долуба́ти, ба́ю, єш, гл. = Длубати. Почав долубать. Продолубав таку вже дірочку, що й кулак улізе. Грин. III. 336.