Словник української мови (1937)/долівка

by Борис Грінченко

◀ долів

Словник української мови Борис Грінченко Д долівка

долівлиць ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Долі́вка, ки, ж. Земляной пол, вымазанный глиною. Вас. 194. Сим. 2. Чуб. VII. 383. Скриня… одчинена, розбитий замок лежить коло неї на долівці. Кв. Ум. Долі́вонька, долі́вочка.