Словник української мови (1937)/доношати

by Борис Грінченко

◀ доносити

Словник української мови Борис Грінченко Д доношати

доношатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доноша́ти, ша́ю, єш, гл. 1) = Доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісті та й не доношати. Доно́шана дити́на. Своевременно родившийся ребенок. НВолын. у.