Словник української мови (1937)/допевнятися

by Борис Грінченко

◀ допевняти

Словник української мови Борис Грінченко Д допевнятися

допекти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Допевня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. допе́внитися, нюся, нишся, гл. 1) Удостоверяться. 2) Домогаться, добиваться, добиться, требовать. Грин. I. 293. Г. Барв. 368. На два золоті і більше не допевняйся. НВолын. у. Допевняйся плати. НВолын. у. Іди допевняйся, нехай тобі віддасть. НВолын. у. 3) Добиваться, добиться, достигать, осуществлять. І рече господь: ось один народ і одна в його мова; оце почали вони свою роботу і ніщо їм не перебиває допевнитись усього, що задумали. Св. П. 1 кн. Мус. XI. 6.