Словник української мови (1937)/дорубувати

by Борис Грінченко

◀ дорублювати

Словник української мови Борис Грінченко Д дорубувати

дорубуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, щоб не мокли на дощі. Харьк. у.