Словник української мови (1937)/доручати
| ◀ дорубуватися | Словник української мови Д доручати |
доручення ▶ |
|
Доруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. доручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.
| ◀ дорубуватися | Словник української мови Борис Грінченко Д доручати |
доручення ▶ |
|
Словник української мови — Д
доручати
Борис Грінченко
1937
Доруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. доручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручать, поручить.