Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/досконалий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
досконалий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.