Словник української мови (1937)/досконалий

by Борис Грінченко

◀ досклепити

Словник української мови Борис Грінченко Д досконалий

досконалість ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Доскона́лий, а, е. 1) Совершенный. 2) Настоящий, действительный. Хто тут досконалий хазяїн? Черк. у.