Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/достягати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
достягати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Достяга́ти, га́ю, єш, сов. в. достягти́, гну́, неш, гл. = Досягати 13. АД. I. 258. КС. 1883. II. 391. Грин. II. 113. 1) Коло броду беру воду, не достягну до дна. Чуб. V. 224. 2) Нехай найменший брат добре дбає, хоч навколішки вставає і військову суремку в головах достягає. Макс. (1849). 18.