Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дотарабанити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дотарабанити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дотараба́нити, ню, ниш, гл. Дотащить, донесть. Насилу дотарабанила мішок, — дуже важкий. Богодух. у.