Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дотлівати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дотлівати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дотліва́ти, ва́ю, єш, сов. в. дотлі́ти, лі́ю, єш, гл. Дотлевать, дотлеть. Тліла іскра, тихо дотлівала на розпутті широкому, та й гаснути стала. Шевч. 236.