Словник української мови (1937)/дотягатися

by Борис Грінченко

◀ дотягати

Словник української мови Борис Грінченко Д дотягатися

дотягти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Дотяга́тися, га́юся, єшся, сов. в. дотягти́ся, гну́ся, нешся, гл. Дотягиваться, дотянуться, дотаскиваться, дотащиться.

II. Дотяга́тися, га́юся, єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого-либо времени, до каких-либо последствий. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Харьк. у. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, що коло їх і вмер. Грин. I. 88. 2) Дотаскаться.