Словник української мови (1937)/дочувати

by Борис Грінченко

◀ дочмиги

Словник української мови Борис Грінченко Д дочувати

дочуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дочува́ти, чува́ю, єш, сов. в. дочу́ти, чу́ю, єш, гл. Хорошо слышать, хорошо услышать. Кличу тебе серденятком, ти не дочуваєш. К. Досв. 131. І ноги не держать, і недочуваю, і недобачаю. Стор. I. 135. Глухий не дочує, то вигадає. Ном. № 8564.