Словник української мови (1937)/дочуватися

by Борис Грінченко

◀ дочувати

Словник української мови Борис Грінченко Д дочуватися

дочумакувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дочува́тися, ва́юся, є́шся, сов. в. дочу́тися, чу́юся, єшся, гл. Слышать, услышать. Рудч. Ск. II. 206. К. ЧР. 138. ЗОЮР. I. 116. Уранці дочуваємся, аж коні наші у пана: на житі зайнято. НВолын. у. Як дочується старшина, що ми його лаємо, — буде нам. Волч. у. Нептун дочувсь в скляних будинках, що пробу закричав Еней. Котл. Ен.