Словник української мови (1937)/дошкуляти
| ◀ дошкульно | Словник української мови Д дошкуляти |
дошкуркий ▶ |
|
Дошкуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дошку́лити, лю, лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Коли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110). Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Стор. I. 110. Дошкулив, мов пугою по воді. Ном. № 3938.