Словник української мови (1937)/дошкуркий
Зовнішній вигляд
◀ дошкуляти | Словник української мови Д дошкуркий |
дошмалити ▶ |
|
Дошку́ркий, а, е = Дошкульний. Я ж думала, що нагаєчка не дошкурка, — як ударить, то розсядеться тіло й шкурка. Чуб. V. 598.