Словник української мови (1937)/дошниру

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ дошмиги Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дошниру 		дошниря ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дошни́ру, дошни́ря, нар. [До шниру, до шниря.] Совершенно, дочиста. Усе дошниру забрали у двір. Вона видрала зза нігтя все дошниру, все йому розказала. Полт. См. Шнир.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/дошниру&oldid=647763