Словник української мови (1937)/дошниря
| ◀ дошниру | Словник української мови Д дошниря |
дошпаровувати ▶ |
|
Дошни́ру, дошни́ря, нар. [До шниру, до шниря.] Совершенно, дочиста. Усе дошниру забрали у двір. Вона видрала зза нігтя все дошниру, все йому розказала. Полт. См. Шнир.