Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дошпенту

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дошпенту
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дошпенету, дошпе́нту, нар. = Дощенту. З'їла худоба дошпенту. Вх. Лем. 411.