Словник української мови (1937)/доїдати
| ◀ дозрівати | Словник української мови Д доїдати |
доїдливий ▶ |
|
Доїда́ти, да́ю, єш, сов. в. дої́сти, ї́м, їси́, ї́сть, їмо́, їсте́, їдя́ть, гл. 1) Доедать, доесть. 2) Есть в достаточном количестве, насыщаться. Чого ізмарніло твоє личенько? Чи не допивала, чи не доїдала? Чуб. V. 928. Як не доїси, то й святого продаси. Ном. № 9803. На́ ж тобі, милий, вечерю з обідом, не доїси стравою, то намагай хлібом. Чуб. III. 127. 3) Наскучать, наскучить, досаждать, досадить. Ну та й доїда клята корова, що все втікає. Каменец. у. Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син. Котл. Ен. Чи я тобі, матінко, доїла, що я в твоїй світлоньці сиділа. Свад. п. Также и безлично. Виведь мене од батенька: вже мені у батенька доїло. Свад. п.