Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/драпіжник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
драпіжник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Драпі́жник, ка, м. 1) См. Дряпіжник. 2) У гуцулов: ночной церковный сторож. Шух. I. 119.