Словник української мови (1937)/дробити

by Борис Грінченко

◀ дробинниця

Словник української мови Борис Грінченко Д дробити

дробитько ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Резать на мелкие куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. III. 314. 2) = Дріботіти 2. Шух. I. 80.