Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дробити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дробити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дроби́ти, блю́, биш, гл. 1) Резать на мелкие куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. III. 314. 2) = Дріботіти 2. Шух. I. 80.