Словник української мови (1937)/дрочитися

by Борис Грінченко

◀ дрочити

Словник української мови Борис Грінченко Д дрочитися

дрочливий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрочи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Метаться из стороны в сторону от укусов оводов (о скоте). 2) Сердиться, беситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.