Словник української мови (1937)/друбен
| ◀ друбак | Словник української мови Д друбен |
друбок ▶ |
|
Дру́бен, бна, не = Дрібен. В полі, мати, друбен дощик іде, ой той мені раноньки промиє. Чуб. V. 876. Ум. Друбне́нький. Бодай же вам, панове-молодцове, да три літа боліти, а що ви мене посиротили і друбненькі діти. Млр. л. сб. 191.